Зі смертю матері Теодора Гудман середнього віку розмірковує про пустелю свого життя. Звільнена від тягарів умовностей, вона залишає Австралію для європейського туру та починає спілкуватися з мешканцями невеликого французького готелю. Але створення чужих життів, навіть у любові та жалі, може призвести до божевілля. Її здатність поєднувати радість і горе є для неї нестерпною мукою. По дорозі додому Теодора виявляє, що мало що вибирати між реальністю ілюзії та ілюзією реальності. Вона шукає спокою, навіть якщо він перебуває за межами божевілля…