Хертл Даффілд не здатний любити нічого, крім того, що він малює. Чоловіки та жінки, які доглядають за ним протягом його довгого життя, є, перш за все, жертвами його мистецтва. Він є вівісектором, який із жорстокою точністю розтинає їхні слабкості: каліцтво своєї сестри, нерозсудливість бакалійника під місячним світлом і пристрасні ілюзії його коханки, Геро Павлоусі. Лише коли Хертл зустрічає егоцентричного підлітка, якого він бачить як свою духовну дитину, він відчуває глибші, зрадливіші емоції.