Роман лауреата Нобелівської премії з літератури 1973 року, який раніше не публікувався. Двох дітей привозять до дикого саду на березі Сіднейської гавані, щоб сховатися від Другої світової війни. У Бліці загинула мати хлопчика. Дівчина — донька сіднейської жінки та комуніста, страченого в грецькій в'язниці. У воєнній Австралії між цими двома дітьми встановлюється надзвичайний зв’язок, коли вони долають небезпеки життя чужинців, покинутих на далекій стороні світу. З ніжністю й суворістю старого, мудрого письменника Патрік Вайт досліджує світ цих дітей, місто його дитинства та досвіду війни. «Висячий сад» закінчується, коли до Сіднея доходить новина про перемогу в Європі, і діти стикаються з неминучою розлукою. На цьому Вайт відклав роман убік, і як він планував закінчити твір, залишається загадкою. Але після смерті в 1990 році він залишив шедевр у створенні, який тут опубліковано вперше.