Прибалтика, яка втратила за 23 роки 20% населення,— це чи не найшвидше порожній регіон у світі. Жодна країна у світі криза 2008 року не вдарила так сильно, як по Латвії. Економічні наслідки наполегливої підтримки владою санкцій проти Росії катастрофічні. У Прибалтиці, яка розділяє західні «демократичні цінності», тепер судять за суперечки з історичних питань, за незгоду з позицією влади відключають від ефіру телеканали, а старі радянські фільми, що показуються на Новий рік, та пісні російських виконавців вважають загрозою політичному устрою… Ці країни існують на основі квазірелігійної системи табу, умовчань, заборон, сакральних тем. Основа їхньої державності — етнічний націоналізм, що обертається переслідуванням національних меншин, насамперед росіян. У Європі XXI століття за такого стану справ складно говорити про прогрес і передовий розвиток. Проте ЗМІ транслюють інший образ країн Прибалтики — їхні політичні та економічні реформи є «історією успіху». І розрив між реальною Прибалтикою та її міфологізованим сприйняттям стрімко зростає. Мета цієї книги — показати справжні, а не вигадані Литву, Латвію та Естонію, довести реальність їхніх проблем і пояснити, як і чому, колись вставши на «балтійський шлях», ці країни виявилися у глухому куті і що з ними буде далі. Крім того, в «Історії занепаду…» представлений аналіз геополітичної функції Прибалтики, що залишився за рамками першої книги, як «буферної зони» між Росією та Заходом.