У книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара (1924–1998) «Постмодерн у викладі для дітей» подано листи 1982–1985 рр., адресовані дітям знайомих. Уточнення "у викладі для дітей" не означає "у спрощеному вигляді", швидше, навпаки, підтверджує авторську концепцію "дитинства", що зближується з "подією". Остання — одна з головних тем Ліотара, яка докладно розбирається в книзі «Розпря» (1983), з якою перегукується справжня збірка. Крім уточнення понять «постмодерн», «постмодернізм», «постсучасність», розглядається ціла низка суміжних проблем, головним чином галузі філософії політики (легітимація, тоталітаризм, співвідношення демократії і республіки). Крім того, автор коригує свою наратологічну концепцію, викладену в книгах «Язичницькі настанови» (1977) та «Стан постмодерну» (1979). Російською мовою повністю публікується вперше. Для філософів, викладачів філософії, соціологів, соціолінгвістів, арт-критиків, політичних коментаторів. зміст Від французьких видавців 91. Відповідь на запитання: що таке постмодерн? 112. Примітка до розповідей 333. Послання про загальну історію 394. Докладна про легітимацію 595. Повістка про змішування розумів 886. Постскриптум до терору і піднесеного 957. Примітка про сенс  1 29. Коментар до опору 11810 Так само, як національні держави боролися за освоєння територій, а потім за розпорядження та експлуатацію сировинних ресурсів і дешевої робочої сили, мабуть, вони будуть боротися в майбутньому. Знання і влада є дві сторони одного питання: хто вирішує, що є знання, і хто знає, що потрібно вирішувати? В епоху інформатики питання про знання більш ніж будь-коли стає питанням про управління. Адміністративні процедури змусять індивідів «хотіти» того, що потрібно системі для її результативності.