Людвіг Вітгенштейн – один із найвидатніших філософів ХХ століття, який працював у галузі логіки, філософії розуму та мови як форми розуму. Вітгенштейн вважав, що мова не може бути зрозуміла поза контекстом, в якому використовується: зі зміною контексту змінюється і смислове значення мови. Все це нагадує «мовну гру», набір методів, а не теорію, але Вітгенштейн вважав, що тільки так і може виглядати дисципліна, постійно змушена пристосовуватися до свого предмета, що змінюється. ігор» Вітгенштейна. Відповідно до Ліотару, «мовними іграми» слід означати окремі системи, у яких виробляються самостійні правила їхнього діяльності. В епоху постмодерну, каже Ліотар, колишні масштабні філософські доктрини (метанаративи) викликають скептицизм. Ми розуміємо несумісність наших прагнень, вірувань та бажань, і з цієї причини постсучасність характеризується великою кількістю мікронаративів. У книзі представлені основні роботи Вітгенштейна та Ліотара на цю тему.