Книга «Спогади єврея-червоноармійця» складається з двох частин. Перша – це, власне, спогади одного із радянських військовополонених єврейської національності. Сам автор, Леонід Ісаакович Котляр, озаглавив їх «Моя солдатська доля (Свідоцтво суворої епохи)».

Його доля склалася дивовижно, майже неправдоподібно. Київський хлопчик дев'ятнадцяти років із яскраво вираженою єврейською зовнішністю у липні 1941 року пішов добровольцем на фронт, а за два місяці потрапив у полон до фашистів. Він пройшов через табори для військовополонених, жив на території окупованої німцями України, був відвезений до Німеччини як остарбайтер, кілька разів піддавався всіляким перевіркам і, приховуючи протягом трьох з половиною років свою національність, якимось дивом залишився живим. Цим подіям присвячені перші два розділи повісті. У третій автор описує те, що довелося йому пережити до і після Великої Вітчизняної війни. Його життя вмістило у собі роки НЕПу; голод 1933-1934 років; чищення ВКП(б), якою проходив його батько; сталінський СМЕРШ; хвилю антисемітизму, що захлеснула СРСР у післявоєнні роки (про яку, здається, ще ніхто до ладу не написав); «справа лікарів»; аварію на Чорнобильській АЕС, поряд з якою він опинився з волі долі навесні 1986 року...

Другу частину книги становить стаття відомого російського історика П.Поляна про участь євреїв-червоноармійців, що потрапили в полон.