«Хлопчик стояв на найвищому пагорбі низької країни в Західному Королівстві Кільця, дивлячись на перші промені сонця, що сходить на півночі. Наскільки він міг бачити, розтягнуті зелені пагорби підіймалися і опускалися подібно до горб верблюда серед долин і вершин. Затримавшись у ранковому тумані, пекуче-помаранчеві промені першого сонця виблискували магічним світлом, яке відповідало настрою хлопчика. Знаючи, що це спричинить гнів батька, він рідко прокидався так рано або наважувався йти далеко від дому – не кажучи вже про те, щоб підніматися так високо. Але цього дня йому було байдуже. Сьогодні він знехтував мільйон правил і домашніх обов'язків, які пригнічували його протягом чотирнадцяти років. Цього дня все було інакше – доля спіткала його…»