«…Г. Славутинський не підноситься над багатьма з попередніх простонародних оповідачів силою художнього таланту, а деяким поступається. Але перевага його полягає в іншому, саме в ставленні його до предмета, за який він береться. Тут має він ту особливість, що говорить постійно так, як доросла людина має говорити з дорослими людьми про серйозну справу. Він не підлагоджується ні до читачів, ні до народу, не намагається, застосовуючись до наших понять, пом'якшити нам грубий колорит селянського життя, не посилюється неодмінно створювати ідеальні особи з простого побуту…»