Протягом усього свого життя Вірджинія Вулф писала оповідання: робила невеликі нотатки і відкладала їх, поки вони не ставали частиною романів або доопрацьованими творами. 1940 року вона вирішила випустити нову книгу, включивши в неї як оповідання, що вже виходили, — шість із книги і шість, надрукованих у різних журналах,— так і раніше не опубліковані. Цю ідею вона багато обговорювала з чоловіком — Леонардом Вулфом, який і видав 1941 року — вже після її смерті — збірку з вісімнадцяти оповідань «Будинок із привидами». Сюжети своїх оповідань Вулф будує як спостереження за людьми, явищами чи ситуаціями. І ці спостереження породжують роздуми, фіксують у словах стану, думки і пошук істини. пров. Л. Беспалової) Струмний квартет (пров. Є. Суріц) Королівський сад (пров. Д. Аграчова) Пляма на стіні (пров. Суріц) Лапін і Лапіна (пер. Л. Беспалової) Реальні предмети (пер. Д. Аграчова) Жінка в дзеркалі (пер. М. Лоріє) Ювелір і герцогиня (пер. М. Лоріє) Предки (пер. М. Буровий) Прожектор (пер. Д. Аграчова) Спадщина (пер. М. Лоріє) Разом і нарізно (пер. Д. Аграчова) Підсумок (пер. Е. Суріц) Люби ближнього свого (пер. М. Лоріє)