Російська поезія кінця XX століття досі залишається «білою плямою» в історії вітчизняної літератури. Поети, чий творчий шлях розпочався у вісімдесятих, у переважній більшості або залишилися в тіні шістдесятників, або просто не знайшли свого читача. Віршам Сергія Юр'єва давали високу оцінку відомий літературознавець Едуард Бабаєв та поетеса Юнна Моріц, проте широкої популярності вони не здобули, оскільки публікувалися лише у самвидавських збірниках, що виходили крихітними тиражами. У 80-ті роки минулого століття вірші, що стосувалися заборонених для свого часу тем, не мали шансу на видання, а потім розпочався період загального згасання інтересу до поезії. Втім, як відомо, рукописи не горять, і ця збірка – спроба відкрити сучасному читачеві вірші, що відображають духовні пошуки цілого покоління…