«Початок, корінь та утвердження всьому є любов до Бога. Але в нас це початок наприкінці, і ми все, що не є у світі, любимо більше, ніж Бога. Любити Бога слід так, щоб все інше, крім Нього, вважати другорядним і не головним, щоб закони Його були вищими для нас усіх постанов людських, Його поради вищі за всі поради, щоб засмутити Його вважати набагато найважливішим, ніж засмутити якусь людину. Любити Бога означає любити Його і кілька разів більше, ніж батька, матір, дітей, дружину, чоловіка, брата та друга; а ми навіть і так Його не любимо, як любимо їх. Хто любить Бога, той набагато більше любить і батька, і матір, і дітей, і брата, ніж той, хто прив'язується до них більше, ніж до самого Бога. Любов останнього є один оптичний обман, тілесне чуттєве кохання, одна пристрасна чарівність. Така любов не може чинити розумно, бо очі її сліпі. Любов є світло, а не морок. У любові полягає Бог, а не дух темряви: де світло, там і спокій, де темрява, там і обурення. І тому любов, що походить від Бога, тверда і вносить твердість у наш характер і самих нас робить твердими; а любов не від Бога хитка і бунтівна і самих нас робить хиткими, боязкими і нетвердими. І тому прямо від Божої любові має відбуватися будь-яка інша любов на землі…»