«Коли сьогодні вранці Клотер прийшов до школи, ми всі дуже здивувалися, бо в нього на носі були окуляри. Клотер – добрий хлопець, але він у нашому класі найвідстаючіший, і, здається, окуляри на нього надягли саме через це. – Це все лікар, – пояснив нам Клотер. - Він сказав моїм батькам, що якщо я неважливо навчаюсь, то, може, це просто тому, що на уроці погано бачу. І тоді мене відвели до магазину окулярів. Мсьє, який займається окулярами, подивився мені в очі через спеціальний апарат – але це зовсім не боляче – і змусив прочитати купу букв – жахливу нісенітницю, без жодного сенсу, а потім дав мені окуляри, і тепер – раз! – я більше не відстаю…»