У своїй інтимній автобіографії, яка охоплює шість десятиліть, що включали війну, тоталітаризм, цензуру та боротьбу за демократію, відомий чеський письменник Іван Кліма згадує своє дивовижне життя та цей критичний період історії двадцятого століття. Історія Кліми починається в 1930-х років на околиці Праги, де він виріс, не підозрюючи про свою приховану єврейську спадщину. Було несподіванкою, коли його родину перевезли до концентраційного табору Терезін — і ще більшим здивуванням стало те, що більшість із них вижили. Вони повернулися додому в місто, яке переживало економічні потрясіння і потрапило в лещата комунізму. На цьому бурхливому тлі Кліма відкрив у собі любов до літератури та дорослішав як письменник. Але в міру того, як режим все більше втручався в повсякденне життя, заарештовуючи його батька та цензуруючи його творчість, Кліма визнав партію такою, якою вона була: жалюгідною, колосальною брехнею. Йому та багатьом його одноліткам, серед яких Йозеф Шкворецький, Мілан Кундера та Вацлав Гавел, стала зрозумілою справжня природа гноблення. Від короткої надії на свободу під час Празької весни 1968 року до Хартії 77 і остаточного краху режиму під час Оксамитової революції 1989 року, викривальна розповідь Кліми містить глибоко насичену особисту та національну історію.