The Boston Globe назвав Івана Климу «літературною перлиною, яку надто мало цінують на Заході» та «чеським майстром на вершині своєї гри». У «Без святих і ангелів», найкращій книзі Washington Post 2001 року, Кліма переносить нас у серце сучасної Праги, де комуністична народна міліція сталінської епохи стрімголов марширує в наркокультуру сучасності. Кристині за сорок, вона розлучена мати непокірної п’ятнадцятирічної доньки Яни. Вона починає кохати чоловіка, який на п'ятнадцять років молодший за неї, але її радість затьмарена хвилюванням — Яна скидала школу і, можливо, вживала героїн. Тим часом мати Крістіни нав’язала їй величезну коробку особистих паперів, залишених її мертвим батьком, тираном, чиї сталінські ідеали вона зневажала. «Ні святих, ні ангелів» — це потужна книга, у якій «гостре відчуття історії пана Кліми, його глибоке співчуття до звичайних людей, які опинились у її тяжких труднощах, і його незмінне усвідомлення крихкості та стійкості людського життя просвічується... Як Антон Чехова, пан Кліма – письменник, здатний показати нам, що надзвичайного є в звичайному житті». (The Washington Times). «Зрештою, це Прага, з її століттями слави та нещастя, надає «Ні святим, ні ангелам» людську силу». — Melvin Jules Bukiet, The Washington Post Book World" Співчутливий реаліст, [Кліма] непохитно представляє проблеми, з якими стикається сучасна Прага та цивілізація загалом… [і] наповнює це милосердям». — Дженні Яброфф, San Francisco Chronicle «Зворушливий і цінний». — Жюль Вердоне, The Hartford Courant