Бернард Маламуд (1914–1986) — один із провідних американських письменників свого покоління. Автор кількох збірок оповідань, у т. ч. «Чарівна бочка» (1958), «Ідіоти першими» (1963), «Капелюх Рембрандта» (1973), та романів «Помічник» (1957), «Нове життя» (1961) , «Сусіди» (1971), «Божа милість» (1982), кожен з яких ставав подією. Долі, звичаї та трагедія євреїв постійно займають Маламуда, сина єврейських батьків, які емігрували з царської Росії. Так іди інакше, єврейський біль, хоч би відлунням, звучить у всіх його творах. Знаменитий роман "Майстер" (1966, Пулітцерівська премія, Національна премія) побудований на документах, знанні життя і не інакше як пренатальної пам'яті. В основі його — «справа Бейліса» (Київ, 1913 р.), коли був звинувачений у вбивстві з ритуальними цілями невинна людина тому, що мала нещастя народитися євреєм. Про внутрішній вигляд Бейліса відомо не так багато, але можна припустити, що він був привабливий у своїй щирості, інакше присяжні навряд чи його виправдали б. Силою таланту Маламуд відтворює чарівний характер мудрого, але розумного, внутрішньо інтелігентного та шляхетного майстрового. Страждання невинної людини, що піддається несправедливості і жорстокостям, мужнє протистояння тюремникам, безнадійні спроби великодушного слідчого визволити невинного, трагічна приреченість цих спроб, але поряд з усім цим — складні перипетії відносин героя з дружиною, комічно-милі суперечки з тестом клячею створюють хвилюючі перепади у русі фабули. На похмурому тлі дикуватого, бруднуватого, незатишного російського життя проходять дуже різні люди, євреї та росіяни, і на передньому плані майстер, Яків Бок — чиста душа, перемагаючи всі спокуси і знущання, що тримається в чистоті.