Твори російського письменника, публіциста, філософа Костянтина Леонтьєва (1831-1891) широко відомі в Росії та за її межами. З епістолярною ж спадщиною цього цікавого автора читач практично не знайомий. За винятком невеликої збірки, що вийшла в Парижі в 1950-х роках, його листування ніколи окремо не публікувалося. (Для сучасників часом – шокуюче оригінальні) судження та погляди. У видання включені витримки з листів, найбільш суттєвих для відтворення психологічного портрета Костянтина Леонтьєва та картини його життя. Серед них послання до А. А. Фета, Проспера Меріме, В. В. Розанова, І. С. Аксакова, Н. П. Ігнатьєва, листи Леонтьєва до його молодих шанувальників - по суті, мікротрактати, що відображають світогляд автора в самому кінці життя . Зібрання листів, що увійшли до цієї книги, можна назвати своєрідною автобіографією видатного мислителя. Видання складено та підготовлено чудовим петербурзьким істориком, літературознавцем, перекладачем Д. В. Соловйовим.