«…Більше всіх від гоголівського одностороннього приниження життя звільнився, я кажу все-таки, він же – Лев Толстой – і доріс спочатку до військових героїв 12-го року, а потім і просто до сучасного нам флігель-ад'ютанта – Олексія Кириловича Вронського. Про Вронського-то я і хочу поговорити докладніше і, між іншим, про те, чому нам Вронський набагато потрібніший і дорожчий за самого Льва Толстого. Без цих Толстих (тобто без великих письменників) можна й великому народу довго жити, а без Вронських ми не проживемо й півстоліття. Без них і національних письменників не стане; бо не буде й самобутньої нації...»