«Я приїхав до Тульчі ранньої осені. Погода була прекрасна; місто жваве і веселе. Дивитись на нього з дунайського пароплава мені було дуже приємно; не тому, щоб будівлі його були гарні чи характерні; нітрохи. З цього боку Тульча дуже мізерна; вона схожа на багато міст Бессарабії, Молдавії та Новоросійського краю… Усі білі, штукатурені, невисокі будинки та широкі вулиці; широкі вулиці та білі будинки. Одне й те ж скрізь, і в цій одноманітності немає ні стилю, ні краси, ні будь-якої архітектурної чи мальовничої ідеї…»