«… – Хто хотів поїхати до Болгарії? – питає Борька.– Його друг. З Марселя. - Навіщо в Болгарію? - Яка тобі різниця? Не ставте порожніх питань, у нас часу замало! – грубо каже Базиль. – Я не хочу повертатись уночі. Мені ще треба заправлятися, врахуйте. Мені хочеться сказати: «Не треба було так довго обідати, чортів ненажера», але я мовчу, зрозумівши, що це марно. Ми в нього в полоні. Колись з Базилем ми жили в одному гуртожитку, його звали тоді Ваською, Потапичем чи просто Хорьком, і він був худий, я теж був худий, хоча ми пили багато пива у підвалі на Неглинній. Тепер цього підвалу немає. Шість років вже Базиль тут, у Франції. …»