«… У дитинстві у мене була мрія — мати гелікоптер. Така іграшка: зриваєш із гвинтового стрижня пропелер, і він злітає до неба. Краса! Іграшка коштувала три карбованці. Я стягнув трояк з маминого гаманця, але був спійманий на місці злочину. Справу передали батькові. І мій добрий тато вперше спробував мене міцно провчити… Я бігав навколо овального обіднього столу, гублячи стільці, що високими спинками чинили перешкоди розгніваному батькові. До того ж, на порятунок шкіри, я кричав про те, що я їм не рідний син, що був би я рідним сином, вони не довели б мене до крайності, а самі купили б мені гелікоптер. Доказ цей жахнув маму. Вона вихопила на льоту татовий пояс і стала кричати, що їй начхати на ці гроші, що вона помилилася, що вона втратила цей нещасний трояк... Сусіди із задоволенням прислухалися до моїх криків — багатьом з них я завдавав дрібних незручностей. Вони галасливо раділи розправі і радили татові не піднімати стільці, а перестрибувати через них. Папа прислухався до їхньої поради, спробував перестрибнути, але невдало. Він підвернув ногу… А я переможцем вийшов у двір, запустив гелікоптер, і пропелер, за законом свинства, розбив скло сусідові Сурену, який найгучніше радив батькові. Словом, нескінченна історія…»