У 1807 р. вийшла у світ перша збірка віршів Байрона — «Годинник дозвілля», на який журнал «Единбурзький огляд» помістив недоброзичливу рецензію. Байрон відповів гнівною сатирою «Англійські барди та шотландські оглядачі» (1809). У цій своїй ранній сатирі Байрон не тільки їдко висміяв редакторів «Единбурзького огляду» за їхню бездарність і реакційність, а й різко критикував майже всі авторитети літератури романтизму 1800-х років — Вордсворта, Колріджа, Сауті, Мура, Скотта, Льюїса. За всієї незрілості багатьох своїх суджень, за явної недооцінки значення творчості Вордсворта і Колріджа, Байрон робив крок уперед у розвитку естетики тим, що рішуче відділяв мистецтво від релігії. У цьому позначилися багаторічне захоплення Байрона вільнодумною та атеїстичною поезією та філософією XVIII століття, його прихильність до освітнього «розуму».