Догодило зернятко між двох жорнів

після оплати (24/7)
(для всіх пристроїв)
(в т.ч. для Apple та Android)
Книга Л. І. Солженіцина «Угодило зернятко між двох жорнів» (29-й том Зібрання творів) – продовження його першої мемуарної прози «Бодалося теля з дубом» (28-й том). У роки вигнання (1974—1994) письменнику дісталося протистояти як комуністичній системі, так і найгіршим складовим західної цивілізації – збоченому розумінню свободи, демократії, прав та обов'язків людини, зумовленому відходом значної частини суспільства від духовних цінностей. Але два «жорна» не перемололи «зернятко». Художник залишився художником, а тому нариси вигнання виявилися і нарисами літературного життя – як у гірко-іронічному значенні, так і в сенсі прямому та високому: нам явлена історія створення «Червоного Колеса». Література тут невіддільна від життя, а тяжкі випробування – від радісного сприйняття світу. Тому в нарисах докладно змальовано щасливе сімейне життя, тому тут з рівною силою говориться «на чужому боці і весна не червона» і з захопленням! – «як різноманітна Земля», тому такі важливі портрети – близьких друзів і привабливих людей, лише одного разу зустрінутих, але які викликали незабутню приязнь. Палітра книги рідко багатобарвна, але буквально будь-який її епізод просвічений головною пристрастю Солженіцина - любов'ю до Росії, тривогою про її долю.
Характеристики
- ФІО Автора
- Александр Солженицын Исаевич
- Мова
- Російська
Відгуки
Глибоке дослідження людської душі та суспільства
Книга Л. І. Солженіцина «Угодило зернятко між двох жорнів» вражає своєю глибиною та щирістю. Автор, який пережив жахи вигнання, зумів передати не лише свої особисті переживання, але й показати складні стосунки між людиною та суспільством, яке її оточує. Солженіцин вміло поєднує мемуарні елементи з літературними роздумами, створюючи потужну палітру емоцій та думок. Його спостереження за життям на чужині, зокрема про свободу, демократію та духовні цінності, змушують задуматися над важливими питаннями, які залишаються актуальними і сьогодні. Книга наповнена теплом і любов'ю до Росії, що відчувається в кожному рядку. Солженіцин не лише описує своє життя, але й створює портрети людей, які залишили слід у його серці, що робить цю книгу особливою. Рекомендую всім, хто цінує глибоку літературу, що змушує думати та відчувати