Елізабет Страут порівнювали з Джоном Чівером, Стейнбеком та Реєм Бредбері, називали «Річардом Йейтсом у спідниці» і навіть «американським Чеховим»; вона публікувалася в «Нью-Йоркері» та в журналі Опри Уїнфрі «O: The Oprah Magazine», незмінно входила до списків бестселерів по обидва боки Атлантики і ставала фіналістом престижних літературних премій PEN/Faulkner та Orange Prize, а вже відомий російському читачеві роман Олівія Кіттерідж» був нагороджений Пулітцерівською премією. Чудова мова, колоритні типажі, неослабна психологічна напруга забезпечили її книгам заслужений успіх, починаючи відразу з дебютного роману «Емі та Ісабель», який заслужив порівняння з «Лолітою» Набокова і був екранізований телестудією Опри Вінфрі. Отже, вдова Ісабель Гудроу приводить п'ятнадцятирічної доньки Емі до себе в контору, щоб та підробляла під невсипущим наглядом матері. Вони ледь розмовляють, а колись прекрасне золоте волосся Емі потворно острижене. Місцеві кумушки-плітки, з якими Ісабель так і не потоваришувала за багато років життя в містечку, губляться в здогадах про те, яка чорна кішка пробігла між Ісабель та Емі. Справа в тому, що Емі надто довірливо реагувала на ту увагу, яку надавав їй новий вчитель математики, дотепний бородач містер Робінсон. Спочатку його знаки уваги були досить безневинні, і могло здатися, ніби він просто намагається розмовляти і приручити юну дикунку. Мати не на жарт стурбована її поведінкою, тим більше, що нещодавно в містечку безвісти зникла дев'ятирічна дівчинка…