«…Ось і цієї ночі, найбільшої ночі християнського світу, Агріппа вийшов, не сподіваючись нічого незвичайного; але чорний пес його знав, що має статися «щось» не зовсім повсякденне… Він відводив пронизливий погляд свій з господаря лише для того, щоб вимогливо, нетерпляче спрямовувати його в темну ніч; він багатозначно верещав, ніби попереджаючи його про чиюсь появу. Вчений нарешті звернув на нього увагу. — тихо спитав він. — Ти чекаєш на когось?.. Ти сповіщаєш мене про прибуття гостя?.. Що ж? Чи треба боятися того, хто прийде?…»