«…на якій же підставі м. Соловйов береться писати про жінку, яку так мало знає, і про її справу, яку зовсім не знає?.. Єдино на підставі своїх особистих почуттів та думок?.. Але, якщо ці почуття і ці думки змінювалися, подібно до флюгерів, і в різні часи висловлювалися по-різному, яким яким заявам м. Соловйова треба вірити? Він, без сумніву, може сказати, що тоді він помилявся, захоплювався, був загіпнотизований, як і стверджує з приводу свого бачення Махатми в Ельберфельді. Але якщо такі помилки, захоплення та сторонні „навіювання“ — з ним річ булава, — то де ж підстави читачам розпізнати, коли він пише дійсну правду, а коли морочить їх своїми помилковими захопленнями чи неосудними твердженнями гіпнотика?.. Я не знаю! .»