Дванадцятитомна «Історія держави Російського», написанню якої Карамзін присвятив останні 22 роки свого життя, охоплює період із найдавніших часів до початку XVII століття і є не лише значною історичною працею, а й прекрасним літературним твором. Карамзін вніс багато нового в розуміння спільного ходу російської історії та в оцінки окремих історичних подій, розкрив за допомогою психологічного аналізу ідейні та моральні мотиви дій історичних особистостей. Вважаючи, що історія людства є історія всесвітнього прогресу, основу якого складає боротьба розуму з оманою, освіти – з невіглаством. Карамзін бачив завдання історика в тому, щоб наставляти людей в їх громадській діяльності. У перший том «Історії держави Російського» увійшли 10 розділів: I – Про народи, які здавна жили в Росії, II – Про слов'ян та інших народів, III – Про фізичне та моральному характері слов'ян давніх, IV – Рюрік, Синеус і Трувор, V – Олег-правитель, VI – Князь Ігор, VII – Князь Святослав, VIII – Великий князь Ярополк, IX – Великий князь Володимир, X – Про стан Стародавньої Русі. >