Вони обоє мали померти. Але доля розпорядилася так, що в тілі наслідного принца Наварри з XV століття оселилася свідомість старого-музейника з нашого часу. І так вони обоє вижили. Один тілом, інший свідомістю. Музейник-історик знав, що якщо юного принца зараз не вбили люди короля Франції - рідного дядька, між іншим, то короля Франциска Наваррського точно отруять. Свої. Хоча й зовнішніх ворогів буде достатньо. Країну просто рвуть на частини сильніші сусіди - Франція, Кастилія, Арагон. І місцева феодальна знати заздалегідь обирає собі нових покровителів, не приймаючи всерйоз юного хлопчика, який добре грає на флейті. Фебуса, яка чіпко тримає нитки влади на землях на північ від Піренеїв. І якщо його досі не викрили, то тільки тому, що він не зовсім людина для свого оточення. , захоплену французьким королем. Несподівано Фебус отримує підтримку й від ордену францисканців. «Скільки там залишилося часу до того, як мене отруять? Півтора року? Ну, тримайтеся…» Був уже в Наваррі король Карл Злий, буде вам Франциск Грозний!