«Про кохання» Стендаля (1822 р.) – найяскравіший трактат класика французької літератури, що вперше пов'язав прояви кохання з характером народів та особливостями історичних епох. Стендаль доводив, що кохання – не просто почуття, а особлива робота із власним характером. Відмовившись від будь-яких ідеалістичних пояснень кохання, письменник пов'язав її з почуттям сорому як із соціальним почуттям. Спостереження Стендаля над причинами зародження кохання стали важливими для романної драматургії протягом усього XIX століття. У цьому виданні трактат Стендаля доповнено передмовою професора РДГУ Олександра Маркова.