Монографія присвячена вивченню складних процесів, що проходили в надрах сербського соціалістичного руху після смерті його визнаного лідера Світлозара Марковича (1846–1875) і які призвели зрештою до його розколу та конституювання у 1881 р. сербської радикальної партії. У книзі аналізується ідеологічна доктрина партії радикалів у перший період її історії, висвітлюється її місце та роль у гострій політичній боротьбі, що розгорнулася в Сербії у 1881–1883 роках. Особливо наголошується, що з народженням партії на національній політичній арені з'явилося покоління згодом відомих політичних діячів і насамперед Миколи Пашича (1845–1926) — найбільшого політика Сербії та першої Югославії.