Кишеньковий класик Ноама Хомського про воєнну пропаганду та контроль над громадською думкою починається зі ствердження двох моделей демократії — однієї, у якій громадськість бере активну участь, і іншої, у якій громадськістю маніпулюють і контролюють. За словами Хомського, «пропаганда важлива для демократії, як палиця для тоталітарної держави», а засоби масової інформації є основним засобом поширення пропаганди в Сполучених Штатах. Від аналізу того, як комісії Вудро Вільсона «вдалось за шість місяців перетворити пацифістське населення на істеричне населення, яке розпалює війну», до війни Буша-старшого з Іраком, Хомський досліджує, як ЗМІ та зв’язки з громадськістю індустрії використовувалися як пропаганда для залучення громадськості до війни. Далі Хомський торкається того, як на сучасну індустрію зв’язків з громадськістю вплинула теорія «глядацької демократії» Волтера Ліппмана, згідно з якою громадськість розглядається як «збентежене стадо», яким потрібно керувати, а не надавати повноважень; і як індустрія зв'язків з громадськістю в Сполучених Штатах зосереджується на «контролю громадської свідомості», а не на її інформуванні. Контроль ЗМІ є безцінним посібником із секретної роботи дезінформації в демократичних суспільствах.