«…Роза Федорівна щелепу б проковтнула від обурення, якби дізналася, де Лерка підбирає цю глянсову макулатуру. Мені відомо: в автовокзалі, він знаходиться поряд з нашим будинком. Але Розу Федорівну практичні дрібниці життя мало займають, проте журнали вона прочитує від кірки до кірки. Здається, вважає науковими – біологічними, адже в них так багато органіки – організму, органів, оргазму… Стара досі ставиться до друкованого слова як до вирубаної сокирою, чим Лерка чимало бавиться. і не зрозуміла: – Не бачу тут ВРХ. Тепер не зрозумів Лерка…»