«З лікарні одужалого хлопчика привезли не на дачу, а в кам'яну двоповерхову будівлю, оточену відцвітаючою зеленню тополь. Дитдом населяли, згідно з загальним списком, рівно тридцять круглих сиріт і шістдесят вісім соціальних – ті, у кого батьки були імовірно живі. З когось вдавалося вичавити частину аліментів, хтось майстерно ховався або помер у безвісності, і дитина без згоди кровних батьків на усиновлення залишалася по закону в дитбудинку до повноліття. Хлопчику пощастило: він був повноцінним сиротою і міг сподіватися знайти сім'ю…»