«Філія міської дитячої бібліотеки, в якій Даша пропрацювала чотирнадцять років (з п'ятьма декретними відпустками), несподівано закрилася, а іншого місця у централізованій бібліотечній системі їй не знайшлося. Два місяці Даша отримувала вихідну допомогу, потім, всупереч умовлянням чоловіка, влаштувалася фасовщицею на молокозавод. Монотонна праця нестерпно її втомлювала. Пообідній годинник вона вистоювала біля конвеєра на межі безпам'ятства, з онімілою попереком і горючим клубком нудоти в горлі, боячись ось-ось рухнути на стрічку, що рухається. І хто, скажіть, будь ласка, придумав закон підлості – доля чи випадок чи ця мила парочка діє заразом? Втім, не має значення. Важливо, що за законом підлості Даша втратила свідомість під ноги директору, коли він удостоїв цех своїм відвідуванням. Наступного дня директор викликав малопотужну робітницю в кабінет і запропонував по-доброму звільнитися, оскільки виробництво зазнає збитків із її частими бюлетенями…»