Щодо змісту мого роману, то я заздалегідь згоден з думкою будь-якого читача, оскільки все на світі можна тлумачити і так, і так. Можливо, хтось скористається щодо цього тексту порадою Джека Лондона і «залишить його недочитаним», якщо зможе, звісно. Я ж, у всякому разі, намагався зробити все, що від мене залежить, щоб цього не сталося. У той же час дві частини цього роману за своїм стилем не тотожні один одному. Я зіткнувся з тими ж труднощами, що й Г. Манн у своїй книзі про славного короля Генріха IV: книга про молоді роки мого героя вийшла дуже цілісною, а про зрілі роки — фрагментарною. Це зрозуміло: всесвіт зрілої людини до певної межі неухильно розширюється, відкриваючи їй все нові й нові сфери буття. Описати все це у всіх подробицях неможливо, та й, ймовірно, не потрібно, і почуття міри змусило мене перетворити другу частину роману на свого роду серію новел і притч…