1 січня 1915 року Вірджинія вирішила вести щоденні записи. Перервавшись через шість тижнів через важкий нервовий зрив, вона повернулася до щоденника в 1917 році і вела його до кінця життя. Це, мабуть, найінтимніші її записи, які ми маємо. Задум щоденника, «написаного після чаю, написаного нерозсудливо», втілився у життя кумедними плітками і неприємними портретами друзів. Але набагато більше у ньому блискучих описів; коментарів про книги та рецензування, видавничу справу та власну творчість; звітів про сімейне життя з Леонардом, їхнє коло спілкування, погоду, сільську місцевість, події та політику. У розпалі Перша світова війна. Місячними ночами трапляються повітряні нальоти. До кінця тому перемир'я триває вже рік, і Вірджинія заявляє: «...насмілюсь сказати, що ми найщасливіша пара в Англії». Вперше російською мовою.