Щойно отримавши національну книжкову премію, Алексі публікує карколомну, веселу збірку оповідань, яка досліджує хиткий баланс між самозбереженням і зовнішньою відповідальністю в мистецтві, сім’ї та світі загалом. З неперевершеним проникненням у свідомість митців, робітників, батьків, чоловіків і синів Алексі наповнює свої історії звичайними людьми на порозі виняткових змін. У мандрівці двома узбережжями через наслідки як простих, так і монументальних життєвих виборів Алексі знайомить нас із особистими світами, які трансформуються без повернення. У заголовній історії відомий письменник повинен вирішити, як піклуватися про свого далекого батька, який повільно вмирає «природною індіанською смертю» від алкоголю та діабету, саме тоді, коли він дізнається, що у нього самого може бути пухлина мозку. Алексі розбирає невдалий шлюб власника магазину вінтажного одягу та його залицяння за одруженим фотографом у різних аеропортах по всій країні; що відбувається, коли син політика вчиняє злочин на ґрунті ненависті; і як молодий хлопець виявляє свою самооцінку, пишучи некрологи для місцевої газети. Зухвалі та мудрі «Танці війни» ведуть нас у суть того, що означає бути людиною. У цій провокаційній новій роботі Алексі перебуває на піку сил.