Лаура (Колетт Пеньо, 1903-1938) - одна з найяскравіших нонконформісток французької літератури XX століття. Вона була сексуальною рабинею берлінського садиста, коханкою лідера французьких комуністів Бориса Суваріна та письменника Бориса Пільняка, з яким познайомилася, вирушивши вивчати комунізм у СРСР. Зблизившись з філософом Жоржем Батаєм, Лаура стала співучасницею незвичайної релігійно-чуттєвої містерії, порівнянної з тією "божественною комедією", що розігрувалась між Терезою Авільською та Іоанном Хреста, але відмінною від неї тим, що святість досягалася не умертвінням без плоті, а хтивості. "Свята безодня" - так назвав Лауру Мішель Лейріс, найближчий друг Батая і вірний конфидент Колетт. Всі твори Лаури, що публікуються в цій книзі, можуть бути віднесені до жанру "останнього слова". Поріг смерті, на якому прожила своє недовге і бурхливе життя ця жінка, був опорою справжності її екзистенційного досвіду та літературної творчості.