Фольклористи 1920–1930-х пишуть про відмирання та переродження звичних жанрів фольклору. Билина, казка, духовний вірш, обрядова пісня погано узгоджуються у своєму традиційному вигляді з радикалізмом соціальних і культурних змін, що прокламуються, в житті країни. У ряді жанрів, приречених на зникнення під натиском міської культури та колективізації, називається і колискова пісня.