Іван Олексійович Бунін – поет і прозаїк, перший із російських письменників, удостоєний Нобелівської премії (1933). Його твори перекладені багатьма мовами світу і назавжди вписані в золотий фонд світової літератури. Революція 1917 року змусила Буніна залишити батьківщину, але пам'ять про безповоротно втрачену Росію, про людей, з якими його зводила доля, стала опорою для його подальшої творчості. Книга «Спогади» побачила світ у 1950 році в Парижі, проте перші розділи були написані значно раніше. Рєпін, Рахманінов, Чехов, Купрін, Шаляпін – тут відтворені портрети тих, з ким Бунін був добре знайомий. У радянській Росії книгу неможливо було прочитати повністю аж до Перебудови, навіть у зборах творів письменника з неї вилучалися фрагменти і глави, де Бунін різко негативно, в'їдливо відгукувався про колег по цеху, які опинилися на боці більшовиків: про Горького, Маяковського, Блоку, Єсени. «Товстим Третім». У цьому виданні ці перепустки відновлено за прижиттєвим виданням. Спогади про Л. Н. Толстого, перед яким Бунін все життя благоговів, переросли в есе «Звільнення Толстого».