«Щоденник вулиць» складається з нотаток, які Анні Ерно робила в 1985–1992 роках про побачене та підслухане в поїздах, торгових центрах, метро, на міських бульварах, вокзалах та площах. Зліпок колективного французького життя, класово і культурно розшарованого суспільства, ці короткі сценки за участю випадкових перехожих і попутників, буржуа і безпритульних, продавщиць і покупців замислювалися як «фотографічний лист реальності», але, за визнанням Ерно, відкрили їй найбільше, ніж інтроспективне ведення особистого щоденника.