«Життя Ласарільйо з Тормеса, його негаразди та пригоди»«Видана Lazarillo de Tormes: y de sus Fortunas y Adversidades» Видано анонімно в Бургосі, Алькала-де-Енаресі та Антверпені в 1554 році. Один із найяскравіших творів літератури Відродження. Була опублікована в розпал іспанської Інквізиції і пізніше заборонена католицькою церквою внаслідок різко антиклерикального характеру твору. Господарі юного Ласарільо - лукавий жебрак-сліпий, скнарий священик, голодний, але гордий ідальго - представляють різні верстви іспанського суспільства. У псевдопростодушному стилі повість спростовує загальноприйняту систему цінностей епохи Карла V: сліпе дотримання «Кодексу честі», показний героїзм, лицемірне дотримання релігійних обрядів тощо. Це дозволяє припустити, що автор повісті належав до гуртка передових вільнодумців свого часу — іспанським «еразмістам», учням великого мислителя Еразма Роттердамського. Повість написана жваво і динамічно, надзвичайно виразні характери, точно передано побут; нехудожня, іноді грубувата мова повісті близька до народної. Книга про шахрай Ласарільо започаткувала шахрайський жанр в іспанській літературі.