«Завжди і скрізь першою жіночою гідністю була скромність. Древні думали, що та жінка є досконалою, про яку люди не говорять ні поганого, ні доброго: бо домашнє життя (твердили вони) є, за законом Природи, святилище її достоїнств, непроникне для очей цікавих: в ньому вона сяє і красою, і люб'язністю; у ньому дбає про чоловіка і дітей; у ньому насолоджує серце першого і утворює юну душу останніх...» Твір дається в дореформеному алфавіті.