Дванадцятитомна «Історія держави Російського», написанню якої Карамзін присвятив останні 22 роки свого життя, охоплює період із найдавніших часів до початку XVII століття і є не лише значною історичною працею, а й прекрасним літературним твором. Карамзін вніс багато нового в розуміння спільного ходу російської історії та в оцінки окремих історичних подій, розкрив за допомогою психологічного аналізу ідейні та моральні мотиви дій історичних особистостей. Вважаючи, що історія людства є історія всесвітнього прогресу, основу якого складає боротьба розуму з оманою, освіти – з невіглаством. У другий том «Історії держави Російського» увійшли розділи про князювання Святополка (1015—1019), Великого князя Ярослава (1019—1054), Закони Ярославові, князювання Ізяслава і Великого князя Всеволода, Святополка та Володимира-Мономаха. Загалом у томі описується історія Росії з 1015 по 1169 р.