«Звичайно, «страшне» буває різне. Акула за тобою в морі поженеться, ледве встигнеш доплисти до човна, через борт плюхнутись... Або підеш у льох за вугіллям, впустиш совок у ящик, нахилишся за ним, а тебе щур за палець чіпне. Дякую покірно!.. Найстрашніше, що зі мною в житті сталося, навіть страшним назвати важко. Трапилося це серед білого дня, довкола бурштиновий іній на кущах пушився, люди посміхалися, ні акул, ні щурів не було… Проте досі – а вже не такий я і боягуз – трохи згадаю, по спині ртутна змійка побіжить. Жахнешся… і посміхнешся. Розповісти?..»