Легенда російської сатири та тонкого гумору, співробітник знаменитого «Сатирикона», людина з бездоганним смаком – Саша Чорний (А. М. Глікберг, 1880–1932) прожив не дуже довге, але дуже насичене життя, в яке вмістилося багато. І нечувана слава і популярність (за свідченням сучасників, «не було такої курсистки, такого студента, такого лікаря, адвоката, вчителя, інженера, які не знали б його віршів напам'ять»), і Перша світова війна, куди він пішов добровольцем і брав участь у боях (він і помер як справжній солдат і поет – рятуючи людей під час пожежі), і революція, яку він категорично не прийняв, і довгі роки поневірянь дорогами еміграції. Але за будь-яких обставин Саша Чорний завжди залишався справжнім поетом – пильним, іронічним, щирим. Саме тому його вірші дійшли до наших днів і читаються зараз так, наче їх написав наш сучасник. В. Набоков точно помітив це: «Від нього залишилося лише кілька книг і тиха, чарівна тінь». >