Літак, що знімається з озброєння, часто буває шкода і майже завжди жалість має товстий-товстий шар ностальгії. Інша річ – «Ягуар». У Франції та Великій Британії зняття з озброєння винищувачів-бомбардувальників ентузіазму не викликав ні в кого, ностальгія тут ні до чого: просто літак вміє виконувати роботу, недоступну для наворочених «джетів» нового покоління. Причина відставки «Ягуара» є суто фінансової – експлуатація старіючого парку «Ягуарів» стає з року в рік дедалі дорожчою. Хоча і цей мотив частково притягнутий за вуха – за критерієм «вартість-ефективність» винищувачу-бомбардувальнику RAF у 2005 р. не було рівних серед швидкісних бойових літаків! «Ягуар» заслужив на славу простого і надійного, невибагливого до умов експлуатації літака з відмінною бойовою живучістю. Літак в обслуговуванні вимагає мінімальної кількості технічного персоналу і зовсім невеликої ЗІП, що значно спрощувало його швидке розгортання на заморських ТВД. Створений як спеціалізований ударний літак, «Ягуар» виявив себе непоганим винищувачем. На відомих навчаннях «Ред Флег», гранично наближених до бойової обстановки, льотчики-винищувачі «сторони, що обороняється», вважали «Ягуар» найбільш важким ударним літаком. Росіянам же «Ягуар» дорогий особливо. Багато піонерів і комсомольців Радянського Союзу розпочали свій шлях до Великої Авіації, склеївши десятка півтора – два сіреньких літачок виробництва Наро-Фомінської фабрики іграшок і лише через роки дізнавшись, що то були моделі «Ягуара» – одномісного та двомісного. А як тоді хотілося вірити, що це МіГ-23 лише з крилом постійної геометрії…