Після розвалу 1991 р. Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія Балканський півострів поринув у вир міжусобних воєн. Початок низки військових конфліктів поклала у червні-липні 1991 р. війна Словенії за незалежність, за нею стався сербсько-хорватський конфлікт 1991-92 р.р. З 1992 р. по 1995 р. війна між сербами та хорватами дещо вщухла, але навесні 1995 р. хорвати перевіряли серію наступальних операцій. У квітні 1992 р. почалася громадянська війна між сербами, хорватами та мусульманами, що населяли колись союзну республіку Боснію-Герцеговину. Миротворчі сили ООН та літаки НАТО з'явилися на Балканах у 1992 р., але до осені 1995 р. їхня присутність відчувалася мало. Укладені у листопаді 1995 року в Дейтоні мирні угоди стали широкими воротами, якими НАТО увійшло на територію колишньої Югославії. В рамках Північноатлантичного блоку були сформовані Сили реалізації (Implementation Force, IFOR) та Сили стабілізації (Stabilization Force, SFOR). Угоди в Дейтоні стосувалися проблеми Косова. У цій провінції Сербії проживали головним чином косовари – етнічні албанці. Буря на Балканах докотилася до Албанії 1997 р., у країну запровадили під егідою Італії європейські миротворчі сили. Після подій в Албанії ситуація в Косово ще більше загострилася, а в 1998 р., на думку Заходу, стала просто критичною. У провінції почалася справжнісінька війна, в яку НАТО не забуло влізти. Примітка: Повний комплект ілюстрацій, розміщених як у друкованому виданні, підписи до ілюстрацій текстом, впорядковані таблиці .