У цій невеликій книзі зібрано практично все, що Вальтер Беньямін написав про Кафку. У людей, які знали Беньяміна, не виникало сумнівів, що Кафка - це «його» автор (подібно до Пруста або Бодлера). Заняття Кафкою проходять через усю творчу діяльність мислителя, і це тяжіння навряд можна вважати випадковим. У літературі вже зазначалося, що Беньямін - здебільшого швидше підсвідомо - бачив у Кафці споріднену душу, намацуючи в його творах мотиви, близькі йому самому, і прикладаючи до творчості письменника визначення, які в тій чи іншій мірі можуть бути використані і при характеристиці самого дослідника. Як писала Ханна Арендт, Беньяміну «зовсім не обов'язково було читати Кафку, щоб думати, як Кафка».