«Вчення про подобу: медіаестетичні твори» — збірка головних робіт Вальтера Беньяміна. Есе «Про поняття історії» з прилеглим до нього «Теолого-політичним фрагментом» стверджує нездатність зрозуміти історію та політику без теології, і те, що теологія як управляла так і управляє (потаємно) історичним процесом, говорить про слабку месіанську силу (ідея, яка змінила розуміння історії, есхатології та ін. напевно вже назавжди), про те, що Царство Боже не Мета, а Кінець історії (найважливіша думка для розуміння Спасіння і тієї ж есхатології та її ставлення до телеології, до прогресу і т. д.). есе «До критики насильства» крім власне філософії насильства дається розмежування кривавого міфічного насильства і безкровного божественного насильства. майбутньої філософії» стверджується, що будь-яка майбутня філософія має бути кантіанською, при тому, однак, що кантіанське поняття досвіду має бути розширене: з лише фізикалісткого до естетичного, екзистенційного, містичного, релігійного.